Инструкция по применению ц-флокс (c-flox)

Что лучше,Лефокцин или Левофлоксацин?

Левофлоксацин – полный аналог Лефокцина по действующему веществу (основное действующее вещество – левофлоксацин).

Препарат производится в разных лекарственных формах:

• таблетки;
• капли для глаз;
• раствор для внутривенного введения.

Поэтому список его назначений более велик: кроме идентичных с Лефокцином показаний он также применяется при:

• инфекциях органов зрения;
• туберкулезе;
• осложненной пневмонии;
• патологиях желчевыводящих протоков;
• хламидиозе, уреаплазмозе и прочих.

Что касается противопоказаний и побочных реакций, у препаратов они не отличаются. Но главный недостаток Левофлоксацина – его стоимость: несмотря на наличие отечественного производителя, она выше цены индийского аналога почти на 200 руб. Поэтому, если диагноз допускает прием таблетированной формы препарата, предпочтение отдают Лефокцину.

Взаимодействие и совместимость

Элефлокс снижает эффективность противосудорожных препаратов. Действие антибиотика ослабляется при приеме в сочетании с сукральфатом. Всасывание левофлоксацина замедляют антацидные средства на основе магния и алюминия. Применение антибиотика в сочетании с прямыми антикоагулянтами требует контроля свертываемости крови. Экскрецию левофлоксацина замедляют пробенецид и циметидин.

Препарат не назначают беременным женщинам.

С алкоголем

Препарат фармакологически несовместим с этанолом. В период лечения рекомендуется воздерживаться от употребления спиртных напитков.

Побічні реакції

Часто: частота від > 1 % до

Не часто: частота від > 0,1 % до

Рідко: частота від > 0,01 % до

Дуже рідко: частота

Інфекції та інвазії

Кандидоз – не часто.

Антибіотикоасоційований коліт – рідко, дуже рідко з можливим летальним кінцем.

Порушення з боку кровотворної і лімфатичної системи

Еозинофілія – не часто.

Лейкопенія, анемія, нейтропенія, лейкоцитоз, тромбоцитопенія, тромбоцитоз – рідко. Гемолітична анемія, агранулоцитоз, панцитопенія (така, що загрожує життю) і пригнічення кісткового мозку (така, що загрожує життю) – дуже рідко.

Порушення з боку системи травлення

Нудота, діарея – часто.

Блювання, біль в області шлунка і кишечнику, диспептичні розлади, метеоризм – не часто.

Панкреатит – дуже рідко.

Порушення з боку імунної системи

Алергічні реакції, алергічний/ангіоневротичний набряк – рідко.

Анафілактичні реакції, анафілактичний шок (такий, що загрожує життю) і реакції, подібні до сироваткової хвороби – дуже рідко.

Порушення обміну речовин:

Анорексія – не часто.

Гіперглікемія – рідко.

Психічні розлади:

Психомоторна збудливість/тривожність – не часто.

Сплутаність свідомості і дезорієнтація, неспокій, підвищена сонливість, депресія, галюцинації – рідко.

Психози – дуже рідко.

Порушення з боку нервової системи

Головний біль, запаморочення, розлади сну, порушення смаку – не часто.

Парестезії, дизестезії, гіпестезії, тремор, судоми, запаморочення – рідко.

Мігрень, порушення координації, порушення нюху, гіперестезія і внутрішньочерепна гіпертензія – дуже рідко.

Порушення з боку органів зору

Порушення зору – рідко.

Порушення кольорового сприйняття – дуже рідко.

Порушення з боку органів чуття і лабіринтні розлади

Дзвін у вухах, тимчасова глухота – рідко.

Стійкі порушення слуху – дуже рідко.

Порушення з боку серцево-судинної системи

Тахікардія – рідко.

Вазодилатація, зниження артеріального тиску, непритомність – рідко.

Васкуліти – дуже рідко.

Порушення з боку системи дихання

Диспное (включаючи астматичні стани) – рідко.

Порушення з боку печінки і жовчних шляхів

Швидкоминуще підвищення рівня трансаміназ, гіпербілірубінемія – не часто.

Швидкоминуще порушення функції печінки, жовтяниця, гепатит (неінфекційний) – рідко.

Некроз печінки (що дуже рідко прогресує до печінкової недостатності, яка загрожує життю) – дуже рідко.

Порушення з боку шкіри і підшкірної клітковини

Висип, свербіж, кропив’янка – не часто.

Реакції фоточутливості, поява неспецифічних пухирів – рідко.

Петехії, мала мультиформна еритема, вузликова еритема, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроз – дуже рідко.

Розлади з боку скелетно-м’язової системи і системи сполучної тканини

Артралгії – не часто.

Міалгії, артрити, підвищення м’язового тонусу і судоми м’язів – рідко.

М’язова слабкість, тендиніти, розриви сухожиль (переважно ахілових), загострення симптомів міастенії – дуже рідко. Розлади з боку сечовидільної системи

Розлади з боку сечовидільної системи

Порушення функції нирок – не часто.

Тубулоінтерстиціальний нефрит, ниркова недостатність, гематурія, кристалурія – рідко. Розлади з боку організму в цілому

Неспецифічний больовий синдром, нездужання, гарячка – не часто.

Набряки, підвищена пітливість (гіпергідроз) – рідко.

Порушення ходи – дуже рідко.

Відхилення лабораторних показників

Швидкоминуще підвищення рівня лужної фосфатази в крові – не часто.

Відхилення рівня протромбіну від норми і підвищення рівня амілази – рідко.

Особые указания

При лечении пациентов старческого возраста следует иметь в виду, что они часто страдают от нарушений функции почек.

При тяжелом воспалении легких, вызванном пневмококками, Лефокцин может не дать оптимального терапевтического эффекта.

Госпитальные инфекции, вызванные определенными возбудителями (Pseudomonas aeruginosa), могут потребовать комбинированного лечения.

Во время лечения препаратом Лефокцин возможно развитие приступа судорог у больных с предшествующим поражением головного мозга, обусловленным, например, инсультом или тяжелой травмой. Судорожная готовность может повышаться и при одновременном применении фенбуфена, сходных с ним НПВС или теофиллина.

Несмотря на то, что фотосенсибилизация отмечается при применении Лефокцина очень редко, во избежание ее пациентам не рекомендуется подвергаться сильному солнечному или искусственному ультрафиолетовому облучению.

При подозрении на псевдомембранозный колит следует немедленно отменить Лефокцин и начать соответствующее лечение. В таких случаях нельзя применять лекарственные средства, угнетающие моторику кишечника.

Редко возникающий при применении препарата Лефокцин тендинит (прежде всего воспаление ахиллова сухожилия) может привести к разрыву сухожилий. Разрыв ахиллова сухожилия может наблюдаться в течение 48 ч после начала лечения и носить двусторонний характер. У пациентов пожилого возраста, а также при лечении ГКС повышается риск разрыва сухожилия. При подозрении на тендинит следует немедленно прекратить терапию препаратом Лефокцин и начать соответствующее лечение пораженного сухожилия, прежде всего, обеспечив ему состояние покоя.

С осторожностью следует проводить лечение Лефокцином у пациентов с недостаточностью глюкозо-6-фосфатдегидрогеназы в связи с возможным разрушением эритроцитов (гемолиз). Использование в педиатрии

Использование в педиатрии

Лефокцин противопоказан для лечения детей и подростков ввиду вероятности поражения суставных хрящей.

Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами

Следует иметь в виду, что во время лечения препаратом Лефокцин возможно развитие таких побочных эффектов, как головокружение или оцепенение, сонливость и расстройства зрения, что ухудшает способность к концентрации внимания и быстрым психомоторным реакциям. Это следует учитывать при необходимости вождения автотранспорта, обслуживания машин и механизмов, при выполнении работ в неустойчивом положении. В особой мере это касается случаев взаимодействия препарата с этанолом.

ЛЕФОКЦИН: ДОЗИРОВКА

Препарат принимают внутрь 1 или 2 раза/сут. Таблетки не разжевывают и запивают достаточным количеством жидкости (1/2-1 стакана). Препарат можно принимать перед или между приемами пищи. Доза определяется в зависимости от характера и тяжести инфекции, а также чувствительности предполагаемого возбудителя.

Пациентам с нормальной или умеренно сниженной функцией почек (КК>50 мл/мин) рекомендуется следующий режим дозирования препарата.

Синусит: по 500 мг 1 раз/сут в течение 10-14 дней.

Обострение хронического бронхита: по 250-500 мг 1 раз/сут в течение 7-10 дней.

Внебольничная пневмония: по 500 мг 1-2 раза/сут в течение 7-14 дней.

Неосложненные инфекции мочевыводящих путей: по 250 мг 1 раз/сут в течение 3 дней.

Простатит: по 500 мг 1 раз/сут в течение 28 дней.

Осложненные инфекции мочевыводящих путей, включая пиелонефрит: по 250 мг 1 раз/сут в течение 7-10 дней.

Инфекции кожи и мягких тканей: по 250 мг 1 раз/сут или по 500 мг 1-2 раза/сут в течение 7-14 дней.

Септицемия/бактериемия: по 250-500 мг 1-2 раза/сут в течение10-14 дней (после в/в введения для продолжения терапии).

Интраабдоминальная инфекция: по 250-500 мг 1 раз/сут в течение 7-14 дней (в комбинации с антибактериальными препаратами, действующими на анаэробную флору, после в/в введения для продолжения терапии).

У пациентов с нарушениями функции почек применяют следующий режим дозирования.

После гемодиализа или постоянного амбулаторного перитонеального диализа не требуется введения дополнительных доз.

При нарушении функции печени не требуется специального подбора доз, поскольку левофлоксацин метаболизируется в печени лишь в крайне незначительной мере.

Для пациентов пожилого возраста не требуется изменения режима дозирования, за исключением случаев низкого КК.

Как и при применении других антибиотиков, лечение препаратом Лефокцин таблетки по 250 мг и 500 мг рекомендуется продолжать не менее 48-78 ч после нормализации температуры тела или после достоверного уничтожения возбудителя.

Если пропущен прием препарата, надо как можно скорее принять таблетку, пока не приблизилось время очередного приема. Далее продолжать принимать Лефокцин по схеме.

Клиренс креатинина250 мг/24 ч500 мг/24 ч500 мг/12 чпервая доза: 250 мгпервая доза: 500 мгпервая доза: 500 мг50-20 мл/минзатем: по 125 мг/24 чзатем: по 250 мг/24 чзатем: по 250 мг/12 ч19-10 мл/минзатем: по 125 мг/48 чзатем: по 125 мг/24 чзатем: по 125 мг/12 чзатем: по 125 мг/48 чзатем: по 125 мг/24 чзатем: по 125 мг/24 ч

Форма выпуска, состав и упаковка

Таблетки, покрытые оболочкой светло-бежевого цвета, пленочной; двояковыпуклые, продолговатые (каплеты), с линией разлома с одной стороны.

	1 таб.
левофлоксацина гемигидрат (в пересчете на левофлоксацин)	250 мг

Вспомогательные вещества: целлюлоза микрокристаллическая, крахмал, натрия крахмал гликолат, повидон К-30, тальк очищенный, кремния диоксид коллоидный, магния стеарат, гипромеллоза 15 cps, пропиленгликоль, тальк, титана диоксид, железа оксид красный, железа оксид желтый.

5 шт. — блистеры (1) — пачки картонные.5 шт. — блистеры (2) — пачки картонные.

Таблетки, покрытые оболочкой бежевого цвета, пленочной; двояковыпуклые, продолговатые (каплеты), с линией разлома с одной стороны.

	1 таб.
левофлоксацина гемигидрат (в пересчете на левофлоксацин)	500 мг

Вспомогательные вещества: целлюлоза микрокристаллическая, крахмал, натрия крахмал гликолат, повидон К-30, тальк очищенный, кремния диоксид коллоидный, магния стеарат, гипромеллоза 15 cps, пропиленгликоль, тальк, титана диоксид, железа оксид красный, железа оксид желтый.

5 шт. — блистеры (1) — пачки картонные.5 шт. — блистеры (2) — пачки картонные.

Фармакологічні властивості

Фармакодинам i ка. Ципрофлоксацин пригнічує фермент ДНК-гіразу, що відіграє важливу роль у процесі сегментної деспіралізації та спіралізації хромосоми під час фази розмноження бактерій і запобігає хромосомній транскрипції інформації, необхідній для здійснення нормального метаболізму бактеріальної клітини, що призводить до пригнічення здатності збудника розмножуватися. Препарат здійснює швидкий та виражений бактерицидний вплив на мікроорганізми як у фазі розмноження, так і у фазі спокою. Виявляє високу ефективність стосовно практично всіх грамнегативних і грампозитивних збудників. До ципрофлоксацину чутливі Escherichia coli, Shigella spp, Salmonella spp., Citrobacter spp., Klebsiella spp., Enterobacter spp., Serratia spp., Hafnia spp., Edwardsiella spp., Proteus (як індолпозитивні, так й індолнегативні штами), Morganella spp., Providencia spp., Yersinia, Vibrio spp., Aeromonas spp., Plesiomonas, Pasteurella, Haemophilus, Campylobacter spp., Pseudomonas spp (у тому числі – Pseudomonas aeruginosa), Legionella, Neisseria spp., Moraxella spp., Branhamella spp., Acinetobacter spp., Brucella spp., Staphylococcus spp., Listeria spp., Corynebacterium, Chlamydia, а також плазмідні форми бактерій. Різну чутливість виявляють Gardnerella spp., Flavobacterium spp., Alcaligenes spp., Streptococcus agalactiae, Streptococcus faecalis, Streptococcus pyogenes, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus viridans, Mycoplasma hominis, Mycobacterium tuberculosis, Mycobacterium fortuitum. Анаеробні коки (Рeptococcus, Peptostreptococcus) помірно чутливі до ципрофлоксацину, а Bacteroides – стійкий. Ципрофлоксацин ефективний стосовно бактерій, що виробляють бета-лактамази. Препарат виявляє активність також стосовно мікроорганізмів, резистентних практично до всіх антибіотиків, сульфаніламідних і нітрофуранових препаратів. У ряді випадків Ципрофлоксацин активний стосовно штамів мікроорганізмів, резистентних до інших препаратів групи фторхінолонів. Проте слід мати на увазі, що між різними фторхінолонами існує перехресна резистентність. Як правило, резистентні до препарату Streptococcus faecium, Ureaplasma urealyticum, Nocardia asteroides, Treponema pallidum. Резистентність до ципрофлоксацину розвивається повільно і поступово («багатоступінчастий» тип).

Фармакокінетика. Ципрофлоксацин добре всмоктується з травного тракту і швидко розподіляється у тканинах і біологічних рідинах організму. Після прийому внутрішньо

в діапазоні доз 250-750 мг відзначається лінійне підвищення концентрації в сироватці крові від 1-1,25 мг/л до 3 мг/л. Абсолютна біодоступність становить 60-70 %. Приблизно 30 % ципрофлоксацину зв’язується з білками плазми крові. У пацієнтів літнього віку максимальні концентрації в плазмі крові на 50-100 % перевищують рівні в осіб молодого віку через меншу масу тіла й об’єм розподілу. Застосування препарату разом з їжею помірно сповільнює його абсорбцію, але не змінює його біодоступність у порівнянні з прийомом натщесерце. Ципрофлоксацин піддається ефекту первинного проходження через печінку. Приблизно 15 % препарату біотрансформується в менш активні чи неактивні метаболіти. Невелика кількість препарату включається в ентерогепатичну рециркуляцію. Ципрофлоксацин виявлено у високих концентраціях у тканині передміхурової залози, легенях та інших органах, у слизі бронхів і жовчі. Терапевтичні концентрації створюються у м’яких тканинах, кістковій тканині і мокротинні. Ципрофлоксацин широко розподіляється в тканинах, що вигідно відрізняє його від аміноглікозидів і b-лактамних антибіотиків, що мають невеликий об’єм розподілу; однак концентрація ципрофлоксацину в спинномозковій рідині недостатня для лікування інфекцій, за винятком найбільш чутливих ентеробактерій.

Ципрофлоксацин виводиться із сечею та калом. Загальний кліренс становить 8,9 мл/хв/кг, період напіввиведення – 3,5-4,5 години. У пацієнтів з порушеною функцією нирок концентрація препарату в плазмі крові та період напіввиведення збільшуються. Значні концентрації препарату, що перевищують мінімальні інгібуючі концентрації (МІК) для більшості чутливих бактерій, зберігаються в сечі та калі протягом декількох днів після припинення терапії.

Фармацевтичн i характеристики.

Фармакологическое действие

Синтетический противомикробный препарат широкого спектра действия из группы фторхинолонов. Левофлоксацин — левовращающий изомер офлоксацина. Блокирует ДНК-гиразу, нарушает суперспирализацию и сшивку разрывов ДНК, ингибирует синтез ДНК, вызывает глубокие морфологические изменения в цитоплазме, клеточной стенке и мембранах. К левофлоксацину чувствительны большинство штаммов микроорганизмов как в условиях in vitro, так и in vivo.

Препарат активен в отношении аэробных грамположительных микроорганизмов: Corynebacterium diphtheriae, Enterococcus spp. (в т.ч. Enterococcus faecalis), Listeria monocytogenes, Staphylococcus spp. (коагулазонегативные метициллин-чувствительные/метициллин-умеренно чувствительные штаммы), Staphylococcus aureus (метициллин-чувствительные штаммы), Staphylococcus epidermidis (метициллин-чувствительные штаммы), Staphylococcus spp. (коагулазонегативные штаммы), Streptococcus spp. группы С и G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae (пенициллин-чувствительные/умеренно чувствительные/резистентные штаммы), Streptococcus pyogenes, Streptococcus viridans (пенициллин-чувствительные/резистентные штаммы); аэробных грамотрицательных микроорганизмов: Acinetobacter baumannil, Acinetobacter spp, Actinobacillus actinimycetemcomitans, Citrobacter freundii, Eikenella corrodens, Enterobacter spp. (в т.ч. Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans, Enterobacter cloacae), Escherichia coli, Gardnerella vaginalis, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae (ампициллин-чувствительные/резистентные штаммы), Haemophilus parainfluenzae, Helicobacter pylori, Klebsiella spp. (в т.ч. Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae), Moraxella catarrhalis (штаммы, продуцирующие и непродуцирующие β-лактамазы), Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae (штаммы, продуцирующие и непродуцирующие пенициллиназу), Neisseria meningitidis, Pasteurella spp. (Pasteurella conis, Pasteurella dagmatis, Pasteurella multocida), Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia spp. (в т.ч. Providencia rettgeri, Providencia stuartii), Pseudomonas spp. (в т.ч. Pseudomonas aeruginosa), Salmonella spp, Serratia spp. (в т.ч. Serratia marcescens); анаэробных микроорганизмов: Bacteroides fragilis, Bifidobacterium spp, Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Peptostreptococcus spp., Propionibacterum spp., Veilonella spp.; других микроорганизмов: Bartonella spp, Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Chlamydia trachomatis, Legionella spp. (в т.ч. Legionella pneumophila), Mycobacterium spp. (в т.ч. Mycobacterium leprae, Mycobacterium tuberculosis), Mycoplasma hominis, Mycoplasma pneumoniae, Rickettsia spp., Ureaplasma urealyticum.

Фармакокинетика

Всасывание

После приема внутрь левофлоксацин быстро и практически полностью всасывается из ЖКТ. Прием пищи мало влияет на скорость и полноту абсорбции. При дозе 500 мг биодоступность левофлоксацина после приема внутрь составляет почти 100%. После приема разовой дозы 500 мг C_max составляет 5.2-6.9 мкг/мл, время достижения C_max — 1.3 ч.

Распределение

Связывание с белками плазмы составляет 30-40%. Хорошо проникает в органы и ткани: легкие, слизистую оболочку бронхов, мокроту, органы мочеполовой системы, костную ткань, спинномозговую жидкость, предстательную железу, полиморфноядерные лейкоциты, альвеолярные макрофаги.

Метаболизм

В печени небольшая часть окисляется и/или дезацетилируется.

Выведение

Выводится из организма преимущественно почками путем клубочковой фильтрации и канальцевой секреции. После приема внутрь около 87% дозы выводится с мочой в неизмененном виде в течение 48 ч, менее 4% — с калом в течение 72 ч. T_1/2 — 6-8 ч.

ЛЕФОКЦИН: ПОБОЧНЫЕ ДЕЙСТВИЯ

Определение частоты побочных эффектов: часто — 1-10%; иногда —

Со стороны обмена веществ: очень редко — гипогликемия (особое значение имеет для пациентов с сахарным диабетом); возможные признаки гипогликемии: значительно повышенный аппетит, нервозность, испарина, дрожь. При применении хинолонов имеется риск обострения порфирии, что нельзя исключить при лечении препаратом Лефокцин.

Со стороны органов чувств: очень редко — нарушения зрения и слуха, нарушения вкусовой чувствительности и обоняния, понижение тактильной чувствительности.

Со стороны системы кроветворения: иногда — повышение количества эозинофилов, уменьшение количества лейкоцитов; редко — нейтропения; тромбоцитопения, что может сопровождаться усилением кровоточивости; очень редко — агранулоцитоз и развитие тяжелых инфекций (стойкое или рецидивирующее повышение температуры тела, ухудшение самочувствия); в отдельных случаях — гемолитическая анемия, панцитопения.

Аллергические реакции: иногда — зуд и покраснение кожи; редко — анафилактические и анафилактоидные реакции с такими симптомами, как крапивница, бронхоспазм и возможно — тяжелое удушье; очень редко — ангионевротический отек (например, в области лица и глотки), внезапное падение АД и шок, фотосенсибилизация, аллергический пневмонит; васкулит; в отдельных случаях — синдром Стивенса-Джонсона, токсический эпидермальный некролиз (синдром Лайелла) и экссудативная многоформная эритема. Общим реакциям повышенной чувствительности могут иногда предшествовать более легкие кожные реакции. Названные выше реакции могут развиться уже после первой дозы через несколько минут или часов после введения препарата.

Прочие: иногда — общая слабость (астения); очень редко — лихорадка. Любая антибиотикотерапия может вызывать изменения микрофлоры (бактерии и грибы), которая в норме присутствует у человека. По этой причине может произойти усиленное размножение бактерий и грибов, устойчивых к применяемому антибиотику (вторичная инфекция и суперинфекция), которое в редких случаях может потребовать дополнительного лечения.

Спосіб застосування та дози

Рекомендовані дози:

по 500 мг двічі на добу; по 500 мг двічі на добу; по 500 мг двічі на добу; по 125 мг двічі на добу; по 500 мг двічі на добу; по 500 мг двічі на добу; по 500 мг двічі на добу;

інфекції дихальних шляхів

інфекції шкіри та м’яких тканин, кісток та суглобів

інфекції сечовивідних шляхів і шлунково-кишкового тракту

гонорея

негонококовий уретрит

гінекологічні інфекщї

інші інфекції’

У випадку тяжкого перебігу інфекцій, при рецидивуючих інфекціях, у хворих на

муковісцидоз, при інфекціях органів черевної порожнини, кісток і суглобів, спричинених

Pseudomonas або стафілококами, при перитоніті та септицемії, а також при гострій пневмонії, спричиненій Streptococcus pneumoniae, дозу слід збільшити до 750 мг 2 рази на

добу.

Максимальна добова доза при пероральному застосуванні становить 1500 мг.

Таблетки слід ковтати не розжовуючи і запивати невеликою кількістю рідини. Препарат можна приймати незалежно від часу прийому їжі, проте прийом препарату натщесерце прискорює засвоєння ципрофлоксацину.

Якщо стан пацієнта не дозволяє приймати таблетки, рекомендується проводити парентеральну терапію інфузійним розчином ципрофлоксацину, а після покращання стану перейти до лікування таблетованою формою препарату.

Режим дозування при порушенні функції нирок або печінки у дорослих

Порушення функції нирок

При кліренсі креатиніну від 31 до 60 мл/хв/1,73 м2 або його концентрації в плазмі крові 1,4-1,9 мг/100 мл максимальна добова доза ципрофлоксацину для перорального застосування повинна становити 1000 мг на добу.

При кліренсі креатиніну 30 мл/хв/1,73 м2 або менше, або його концентрації в плазмі крові від 2 мг/100 мл або більше максимальна добова доза ципрофлоксацину для перорального застосування повинна становити 500 мг на добу.

Порушення фунції нирок + гемодіаліз

При кліренсі креатиніну 30 мл/хв/1,73 м2 або менше, або його концентрації в плазмі крові від 2 мг/100 мл або більше максимальна добова доза ципрофлоксацину для перорального застосування повинна становити 500 мг на добу; в дні проведення гемодіалізу ципрофлоксацин приймають після проведення процедури.

Порушення функції нирок + перитонеальний діаліз в амбулаторних пацієнтів – 1 таблетка ципрофлоксацину по 500 мг або 2 таблетки по 250 мг.

Порушення функції печінки

У корекції дози немає необхідності.

Немає досвіду застосування препарату у дітей з порушенням функції нирок або печінки.

Тривалість лікування залежить від тяжкості захворювання, клінічного перебігу та результатів бактеріологічних досліджень. Рекомендується продовжувати лікування протягом принаймні трьох діб після нормалізації температури або зникнення клінічних симптомів. Тривалість лікування при гострій неускладненій гонореї та циститі становить одну добу. При інфекціях нирок, сечовивідних шляхів та органів черевної порожнини тривалість лікування досягає 7 діб. При остеомієліті курс терапії може бути подовжений до двох місяців. При інших інфекціях тривалість курсу лікування зазвичай становить 7 — 14 діб. У хворих з ослабленим імунітетом лікування проводять прогягом усього періоду тривалості нейтропенії. При інфекціях, спричинених стрептококами та хламідіями, лікування повинно тривати не менше 10 діб.

Діти

Безпека та ефективність застосування препарату Ц-флокс у дітей не встановлені. Препарат не рекомендовано застосовувати дітям.